Стежинками зимових свят

Національно-патріотичне виховання молодших школярів на традиціях та звичаях українського народу

Свято КОЗАЦЬКОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ

Мета: закріпити знання дітей про побут та звичаї в сім’ї, розвивати силу, пам’ять, розкривати творчі здібності. Виховувати любов до рідного краю.

                                                      Хід заняття

Діти входять строєм під пісню «Ой на горі та женці жнуть».

Ведуча. Вивчення побуту, військових звичаїв козаків, їх мужності, відваги – важливий засіб виховання патріотизму, національної самосвідомості, які так потрібні нашій молоді.

  Аналізуючи наукову літературу, історичні документи дійшли висновку, що в Запорозькій Січі існував культ фізичної досконалості людини.

  Запорозькі козаки ніколи не обирали старшинами фізично недосконалих людей, вільний час вони присвячували виконанню фізичних вправ.

 

З досвіду робот "Національно-патріотичне виховання на традиціях та обрядах українського народу

Дуже цікаве життя у школярів початкових класів, бо вони живуть у країні "Бжолярії". Це дивний світ, у якому все особливе.               Тут вулика кожен собі обирає                             Й нектар життєдійний до нього збирає.             Нектар той – це праця, дозвілля, навчання       Нектар – це здобутки у спільну скарбницю.     В «Бджолярії» все, про що мрієш здійсниться.
                                                                                
  Переступаючи поріг  рідної школи, пригадую слова великого педагога В.О.Сухомлинського. "У навчанні немає головного і другорядного, як немає головної пелюстки  серед багатьох, що створюють красу квітки". У навчанні все головне - і урок і розвиток інтересів поза уроком, і взаємини вихованців у  колективі. Якщо кожен спробує стати гарним другом, привітним,доброзичливим товаришем, то і клас буде дружним.
А буде дружним кожний клас, буде дружною школа і країна наша буде єдиною і міцною.
В.О. Сухомлинський вважав, що джерелом, яке живить могутнє почуття любові до Вітчизни, є любов до матері,батька, рідного куточка землі, захоплення величчю своєї Батьківщини, її минулим і нелегким сьогоденням. Василь Олександрович вчить: «Людина повинна бути великою, духовно багатою і красивою у всіх сферах життя, в усіх відношеннях. Вона має бути готовою і для того, щоб доглядати хворого прикутого до ліжка, щоб, почувши серед темної ночі стогін самотньої людини, прийти їй на допомогу без будь-якого стороннього заклику – просто по велінню свого серця. Вона повинна бути люблячим, щирим, турботливим сином своєї рідної матері – без цього вона не має морального права називатися людиною, вона повинна читати людську душу, вміти побачити , зрозуміти розумом і серцем горе, сум, хвилювання свого співвітчизника,прийти на допомогу» .